Найстаріша сухопутна тварина на Землі
Черепаха Джонатан, якій виповнилося 194 роки, проживає на острові Святої Єлени в Південній Атлантиці. Це робить її найстарішою відомою сухопутною твариною на Землі. Вчені встановили, що він народився близько 1832 року, а в 1882 році потрапив на острів у віці приблизно 50 років. На момент народження Джонатана Авраам Лінкольн був членом Палати представників США, а Чарльз Дарвін працював над теорією еволюції. На момент прибуття на острів черепаха вже була дорослою особиною, що дозволило точно визначити її вік. Середній термін життя альдабрських черепах становить 80 років, але Джонатан перевищив цей показник у понад двічі. Його довголіття викликало науковий інтерес, особливо враховуючи, що на острові він живе в умовах, які не відрізняються особливими перевагами порівняно з природним середовищем.
Генетичні механізми довголіття
ДНК Джонатана вперше отримали за допомогою зіскрібка тканин щоки. Після секвенування виявили 287 унікальних варіантів генів, пов’язаних із процесами старіння. Серед них, гени, що регулюють репарацію ДНК, теломери (захисні ділянки на кінцях хромосом) та інсуліновий шлях. У мітохондріальних генах черепахи спостерігалися більш упорядковані епігенетичні зміни, що, за припущенням дослідників, могло підтримувати стабільну роботу цих генів протягом століть. LINE1-елементи, фрагменти ДНК, які можуть викликати генетичну нестабільність через випадкові вставки, у Джонатана могли бути краще контролювані, що зменшувало ризик мутацій.
У довгожителів ефективна репарація ДНК пов’язана з унікальними генетичними варіантами. Це дозволяють клітинам швидко виправляти помилки під час поділу. Повільне старіння мітохондрій вважається ключовим чинником довголіття. У Джонатана виявили більш упорядковану динаміку епігенетичних змін у мітохондріальних генах. Це зберігає ефективний енергетичний обмін і зменшує окислювальний стрес. Деякі генетичні механізми контролюють проліферацію клітин, запобігаючи їх неконтрольованому поділу. Стабільний обмін речовин зменшує ризик генетичних збоїв.
Генетичні маркери довголіття у черепахи
Генетичний аналіз має кореляційний характер і не доводить причинно-наслідкового зв’язку між виявленими особливостями та довголіттям. Виявлені генетичні маркери можуть бути не причиною, а наслідком довгого життя. Для підтвердження гіпотез потрібні функціональні дослідження та аналіз крові. Джонатан значно перевищує середній вік свого виду (80 років). Це робить його статистичним винятком. Експерт Вінсент Лінч наголошує: результати можуть бути наслідком випадкових факторів.
Подальші експерименти мають перевірити, чи ці особливості притаманні всім представникам виду Aldabrachelys gigantea. Стівен Кларк, співавтор дослідження, вважає. Це збереження низької ентропії в мітохондріальних генах є ключовим фактором довголіття. Вчені сподіваються. Це вивчення довгожителів відкриє нові шляхи для геронтології, зокрема методи уповільнення старіння у людей. Механізми, виявлені у Джонатана, важливі для розуміння загальних закономірностей старіння, але їхня практична реалізація вимагає додаткових досліджень.